В черговий раз Новоархангельську громаду накрила чорна хустина скорботи і жалоби. А на очах у односельців не всихають гіркі сльози жалю. Першого вересня, коли усіх українців сповнювали радісні, піднесені почуття з нагоди початку нового навчального року, на небосхилі нашого краю погасли дві яскраві зірки. Але вчені довели, що від зірок, які зникають у глибинах Всесвіту, світло продовжує надходити нескінченну кількість часу. Це саме можна сказати про наших полеглих земляків — Чернявського Євгена Юрійовича та Молчанова Сергія Володимировича, які за життя були тими зірками, що осявають та зігрівають увесь навколишній світ.
Обоє вони загинули від дій російських окупантів на українській землі. Наші співвітчизники служили в одній військовій частині — А 1736, відзначалися силою духу, хоробрістю та відвагою.
Євген Юрійович Чернявський був старшим стрільцем стрілецького відділення. Швидко опанувавши військову справу, оперативно виконував всі тактичні вказівки командування. Перебуваючи на передовій, не ховався за спинами побратимів, а надихав інших на успіх у бойових діях. Справедливий, товариський, оптиміст за характером, він став по-справжньому рідним для всіх, хто служив з ним поряд. З перших днів перебування у війську користувався повагою солдатів, сержантів, офіцерів. Для нього не існувало невиконаних завдань, все виконував чітко, вчасно та досконало.
Сергій Володимирович Молчанов мав звання старший сержант, командував стрілецьким відділенням. Перебуваючи на передовій, умів тактично мислити і стратегувати, що неодноразово приводило до вдалого виконання завдання командування.
Він завжди дбав про тих, хто поряд, особливо про своїх бійців. А вони його поважали і любили. Вірний військовій присязі, Сергій Володимирович достойно захищав свою країну в тяжкий для неї час, а разом з Вітчизною — кожного з нас, наш край, нашу свободу і право на мирне життя та працю.
Наші славні воїни загинули першого вересня нинішнього року поблизу населеного пункту Андріївка Херсонської області, під час масованого авіаційного удару противника.
По-різному складалося їх життя.
Євген Юрійович Чернявський народився 21 вересня 1991 року в селі Малі Бутирки Мамонтовського району Алтайського краю. В 1999 році сім’я переїхала до Левківки. Після дев’ятого класу юнак навчався в ПТУ №30 села Торговиця, де здобув спеціальність «оператор комп’ютерного набору». Свого часу створив сім’ю. З дружиною Мариною Василівною придбав будинок. Подружжя облаштувало власне житло за своїми мірками, в якому підростає двійко синів.
Турботливий, люблячий чоловік і батько трудився не покладаючи рук, аби родина жила в достатку. З 2017 року Євген Юрійович працював продавцем-консультантом в магазині «Комфорт». Уважний, товариський, веселий, приємний у спілкуванні — він одразу полюбився покупцям і всім оточуючим, був душею торгового закладу.
Взагалі, всі хто знав цю світлу, життєрадісну людину, розповідають, що Євген Юрійович був дбайливим, уважним чоловіком, батьком, сином, братом, надійним товаришем, доброзичливим кумом, сусідом, співробітником.
З вторгненням російських військ на українську землю він пішов до територіальної оборони, а згодом по мобілізації — до Збройних Сил України. У 30 років раптово, безщадно обірвалася стежина його життя, якій би ще довго стелитися у світле щасливе майбутнє.
Сергій Володимирович Молчанов народився 18 березня 1973 року в селищі Новоархангельськ. Закінчив Новоархангельську середню школу. З дитинства завжди був активним, шукав себе у різних видах спорту. Та найбільше йому до душі припав футбол. Захоплення привело до вибору професійного шляху. У 1998 році закінчив Кіровоградський педагогічний університет за спеціальністю «Вчитель фізичного виховання». 24 роки працював на освітянській ниві району, останній час — вчителем фізкультури Свердликівської школи. Мав у своєму професійному доробку безліч нагород і перемог. У 2014 році йому було присвоєно вищу кваліфікаційну категорію та педагогічне звання «старший учитель». Але головним його званням було звання «улюблений вчитель» багатьох учнів.
Сергію Володимировичу завжди була притаманна безстрашність. В першу суботу лютого, від початку повномасштабного вторгнення російських війсь, він поспішив вступити до рядів тероборонівців. А в травні поповнив Лави Збройних Сил України. В частині не було сумнівів з позивним для нашого земляка — фізрук у житті, «Фізрук» і на фронті. Та війна — не футбольне поле, а поле жорстокої несправедливої битви… У Сергія Володимировича залишилися дружина — Алла Володимирівна, яку він безмежно любив, і з якою за кілька місяців мріяв відсвяткувати срібне весілля, та красуня-донька Діана, для якої він постійно був справжнім другом, вчителем, Героєм. В серцях рідних Сергій Володимирович залишиться як гарний господар, люблячий чоловік, батько, турботливий брат, дядько, зять, племінник, у спогадах колег — як талановитий вчитель, котрий користувався повагою серед учнів, батьків і членів колективу. Близькі пам’ятатимуть загиблого як добропорядного, товариського, доброзичливого кума, гарного хрещеного батька, хорошого товариша і сусіда.
1 вересня (день загибелі) було для обох наших визволителів особливо символічним. С.В. Молчанов думками та душею перебував разом з усією педагогічною спільнотою громади, своїми колегами і учнями. Переймався як пройде довгоочікуваний День знань і Є.Ю. Чернявський. Бо його старший син Руслан пішов до третього класу, а молодший Владислав — до першого. Та не судилося татові побачити щасливі оченята хлоп’ят, не довелося поцікавитися, як пройшов перший день навчання. Радість святкової днини змінилася для двох родин великим сумом і непоправним горем.
У пам’яті побратимів безстрашні воїни зостануться як вірні друзі, а в наших споминах — як віддані борці за свободу Батьківщини.
Новоархангельська громада зустріла своїх Героїв в суботу 10 вересня живим коридором, ставши на коліна. Шлях траурних кортежів устеляли живі квіти. Незважаючи на вихідний день, провести загиблих в останній путь прийшли представники влади, трудових колективів, особовий склад третього відділу Голованівського ТРЦК, на чолі з підполковником Андрієм Григоровичем Іващенком, колеги, близькі, друзі, знайомі та багато небайдужих громадян. Поховали загиблих на кладовищах в Новоархангельську та Левківці.
Під час церемонії поховання зі словами скорботи до присутніх звернулися заступник Новоархангельського селищного голови Микола Дмитрович Бурдига, начальник третього відділу Голованівського ТРЦК підполковник Андрій Григорович Іващенко. Обряд захоронення провели настоятель Свято-Володимирівського храму митрофорний протоієрей Ілля Сович, настоятель Свято-Миколаївського храму (с. Торговиця) протоієрей Василій Палюга та настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці (с. Тишківка) протоієрей Іван Киритів.
Вся Новоархангельська територіальна громада, керівництво та колектив селищної ради глибоко співчувають згорьованим родинам мужніх захисників, а також їх рідним, близьким, друзям, побратимам. Ми всі просимо Господа щоб Він утішив душі Героїв у своїй Небесній обителі. Адже наші земляки захищали найцінніше — свої сім’ї, рідну землю та народ.
Акція "Кришечки, гуртуймося!"
На базі «Торговицького опорного ліцею імені Є. Ф. Маланюка»
проводиться збір пластикових кришечок. Зібрані кришечки підуть на допомогу ЗСУ
та для людей які служать і живуть на територіях, що постраждали від конфлікту.
Всіх бажаючих просимо долучитися до даної акції. Термін збору протягом 10 днів.
.jpg)
"Торговицький опорний ліцей
імені Є.Ф. Маланюка"
поповнився першачками.
В урочистий і хвилюючий день у нашому ліцеї відбулося свято "Посвята у першокласники". У велику дружню родину ми прийняли маленьких діток, яких ще зовсім недавно називали дошкільнятами.
Щирими добрими словами привітала першокласників їх перша вчителька Чернега Наталія Федорівна та приєдналася до привітань Голотова Марина Анатоліївна.
На згадку про чудове свято всі учні отримали подарунки від одинадцятикласників.
Саме з цього свята і розпочинається у першокласників цікаве і захоплююче шкільне життя. Попереду довгі і зовсім нелегкі кроки до пізнання Країни Знань, де добрими і надійними супутниками дітям стануть вчителі та батьки.
Хочеться побажати першокласникам сміливо вивчати світ науки, дружити з книгами, навчатися та любити свій рідний край.
Всеукраїнський урок
“Повертаюся до навчання”
1 вересня 2022 року о 9.00 у прямому ефірі Спільного Телевізійного Марафону відбудуться Всеукраїнський урок “Повертаємося до навчання”, присвячений початку нового навчального року, за участі Міністра науки України Сергія Шкарлета та відомих українців (Тіни Кароль, Євгена Клопотенко, Тараса Тополі, Олександра Педана).
.jpg)
Немає коментарів:
Дописати коментар